Існують підходу типу закінчується “друга українська республіка”, має бути створена “третя”. “П’ятий проект” України, що в цілому відповідає підходу “прекрасная россия будущего”. Я вважаю, що такі підходи мають право на життя лише в тому випадку, коли вони стартують із поточного стану і вирішують питання того, як поточний стан людей, організацій, ресурсів зможе перейти на більш високий рівень.
Для того, щоб щось змінити – треба прийняти і бути вдячним (як мінімум) та полюбити (бажано) те, що існує зараз. Системи не змінюються ззовні, для того, щоб Україна змінилася необхідно, щоб змінилася якась її частина, що буде впливати на всі інші.
З моєї точки зору – перше питання – чи зацікавлена людина чи організація в розвитку та процвітанні України? Якщо так – то це основа для взаємодії та співпраці. Далі – вже можуть різнитися підходи, методи, точки зору. Але якщо два суб’єкта бажають Україні і українцям блага, то вони знайдуть спільну мову. Відповідно, якщо суб’єкт не бажає блага Україні та українцям, то його вплив на Україну та українців має бути максимально зменшений.
На даний момент бачу такі негативні прояви:
- необгрунтована критика (ЗМІ, громадських організацій, окремих громадян)
- пасивність (громадян), не бажання розбиратися та віра в псевдонаукові та антинаукові методи (всіх корупціонерів треба розстріляти)
- несвідомі дії (посадових осіб)
- закритість посадових осіб в органах публічного управління від представників відповідних галузей та ЗМІ.